Послуги:
|
Податковий кодекс України набрав чинності.Набрав чинності Податковий кодекс України, прийнятий Верховною Радою і підписаний Президентом України в п'ятницю, 3 грудня. У суботу, 4 грудня, документ опублікований в офіційному друкованому виданні Верховної Ради – газеті Голос України. Разом з Податковим кодексом України був опублікований (і відповідно – набув чинності) закон Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України, також підписаний главою держави 3 грудня. Текст закону займає 3 сторінки в офіційному парламентському виданні. Ставка податку на прибуток, що складає сьогодні 25%, буде знижена у 2011 році до 23%, у 2012 році – до 21%, у 2013 році – до 19% і з 2014 року – до 16%. Крім того, податок на додану вартість з 2014 року також буде зменшено до 17% з нинішніх 20%. У частині оподаткування доходів фізичних нинішня єдина ставка 15% перетворена на малопрогресивну шкалу за рахунок додаткової ставки 17% для доходів, що перевищують десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року (зараз мінімальна зарплата становить 922 грн на місяць). Відповідно до Податкового кодексу, з 2015 року запроваджується оподаткування доходів по депозитах за ставкою 5%, але одночасно вже з 2011 року ставка оподаткування дивідендів буде знижена з 15% до 5%. Документ вперше в Україні вводить податок на нерухомість, однак звільняє від неї тих, у кого площа житлової нерухомості не перевищує 120 кв.м за проживання в квартирі і 250 кв.м – в будинку. Втім, згідно з новою редакцією Податкового кодексу підприємствам заборонено відносити на валові витрати купівлю у спрощенців товарів і послуг. Це означає, що вона тепер фактично обкладається податком на прибуток. Внаслідок протестів підприємців Президент застосував право вето, і за його пропозицією Кодекс було прийнято з такими його пропозиціями: I Обов'язок доведення правомірності рішення контролюючого органу, в тому числі щодо нарахувань податкових зобов'язань, покладено на контролюючий орган. II Проект Кодексу запроваджував можливість обвинувачення особи в ухиленні від сплати податків за результатами перевірки, навіть якщо правомірність результатів цієї перевірки оскаржується платником податків у суді. Проте в чинній редакції якщо платник податків оскаржує рішення податкового органу до суду, обвинувачення особи в ухиленні від сплати податків не може ґрунтуватися на такому рішенні контролюючого органу до остаточного вирішення справи судом. Це правило не поширюється на випадки, коли таке обвинувачення базується не тільки на рішенні контролюючого органу, а й доведено на підставі додатково зібраних доказів відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства України. Порушення кримінальної справи за будь-якими приводами та підставами стосовно платника податків або його службових (посадових) осіб не може бути підставою для зупинення провадження у справі або залишення без розгляду скарги (позову) такого платника податків, поданої до суду у межах процедури апеляційного узгодження". III Проект Кодексу запроваджував правило, за яким факт звернення платника податку до суду із позовом на рішення про визначення суми податкового зобов'язання одразу тягне виникнення у нього обов'язку сплатити цю суму (пункт 56.17 статті 56 Кодексу). Проте в чинній редакції при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили". IV Проект Кодексу запроваджував норму, за якою податкове зобов'язання, що нараховане, утримане податковим агентом відповідно до норм Кодексу, не підлягає оскарженню. Таким чином унеможливлюється оскарження працівником суми зобов'язання, наприклад, зі сплати податку на доходи фізичних осіб, нарахованого роботодавцем із сум заробітної плати. Згідно чинної редакції Кодексу цю норму виключено. V У деяких випадках проект Кодексу дозволяв проведення документальних та фактичних перевірок без видання наказу керівника контролюючого органу. В тих же випадках, коли видання такого наказу і передбачено, Кодекс позбавляє платника податків права одержати його копію. Також передбачалася можливість зупинення органами державної податкової служби документальних виїзних перевірок великого платника податків на загальний строк, що не перевищує 30 робочих днів, а в окремих випадках на необмежений строк. У чинному Кодексі тепер передбачено положення про обов'язкове видання наказу керівника контролюючого органу для проведення документальних та фактичних перевірок, а також про необхідність надання платнику податків копії відповідного наказу. Перевірка може бути зупинена на загальний строк, що не перевищує 30 робочих днів, а в разі необхідності проведення експертизи, отримання інформації від іноземних державних органів щодо діяльності платника податків, завершення розгляду судом позовів з питань, пов'язаних з предметом перевірки, відновлення платником податків втрачених документів перевірка може бути зупинена на строк, необхідний для завершення таких процедур. Загальний термін проведення перевірок, визначених у пунктах 200.10 та 200.11 статті 200 цього Кодексу, з урахуванням установлених цим пунктом строків зупинення не може перевищувати 60 календарних днів"; VI У проекті Кодексу було передбачено можливість установлення платнику податків заборони вчиняти будь-які дії щодо свого майна, крім дій з його охорони, зберігання та підтримання у належному функціональному та якісному стані, шляхом застосування адміністративного арешту майна на строк до 96 годин (пункти 94.3 і 94.10 статті 94). За пунктом 94.10 статті 94 Кодексу в разі звернення керівника відповідного органу державної податкової служби (його заступника) до суду за продовженням строку адміністративного арешту, накладеного на майно платника податків, строк дії такого арешту майна автоматично продовжується до прийняття судом остаточного рішення, що набрало законної сили. Згідно чинного Кодексу 96-годинний строк адміністративного арешту є достатнім для податкового органу, щоб звернутися до суду та отримати рішення про обґрунтованість адміністративного арешту, і що адміністративний арешт не може обмежувати дальше використання арештованого майна для здійснення підприємницької діяльності. VII Проектом Кодексу було передбачено застосування права податкової застави щодо майна платника податків. При цьому визначалося, що така застава поширюється на майно, балансова вартість якого може сягати двократного розміру суми податкового боргу (пункт 89.2 статті 89). У чинному Кодексі визначено, що податкова застава поширюється на майно, балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу. VIII Підпункти 20.1.13 і 20.1.14 пункту 20.1 статті 20 проекту Кодексу передбачали права органів державної податкової служби звертатися до суду щодо визнання недійсними правочинів, виконання яких пов'язано з оподаткуванням, а також щодо стягнення до бюджету коштів або майна, отриманого сторонами за нікчемними правочинами, господарськими зобов'язаннями, що визнані судом недійсними. У чинному Податковому кодексі України зазначені положення не підтримано і підпункти 20.1.13 і 20.1.14 пункту 20.1 статті 20 Кодексу виключено. IX У Кодексі змінено правовий режим спрощеного оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва. 1) главу 1 розділу XIV Проекту Кодексу виключено. У ній йшлося повністю про єдиний податок; 3) у розділі XX: 1. Встановити, що з 1 січня 2011 року до внесення змін до розділу XIV Податкового кодексу України в частині оподаткування суб'єктів малого підприємництва Указ Президента України від 3 липня 1998 року N 727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (з наступними змінами) та абзаци шостий - двадцять восьмий пункту 1 статті 14 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року N 13-92 "Про прибутковий податок з громадян" застосовуються з урахуванням таких особливостей: 1) платники єдиного податку не є платниками таких податків і зборів, визначених Податковим кодексом України: а) податок на прибуток підприємств; б) податок на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб - підприємців); в) податок на додану вартість з операцій з постачання товарів та послуг, місце надання яких розташоване на митній території України, за винятком податку на додану вартість, що сплачується юридичними особами, які обрали ставку оподаткування 6 відсотків; г) земельний податок, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються для ведення підприємницької діяльності; ґ) плата за користування надрами; д) збір за спеціальне використання води; е) збір за спеціальне використання лісових ресурсів; є) збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності; 2) Нарахування, обчислення та сплата єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування здійснюється суб'єктами малого підприємництва, які сплачують єдиний податок відповідно до Указу Президента України від 3 липня 1998 року N 727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (з наступними змінами) або фіксований податок відповідно до абзаців шостого - двадцять восьмого пункту 1 статті 14 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року N 13-92 "Про прибутковий податок з громадян", у порядку, визначеному Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування"; 3) єдиний податок або фіксований податок сплачується на рахунок відповідного бюджету в розмірі частини єдиного податку або фіксованого податку, що підлягають перерахуванню до цих бюджетів відповідно до норм Указу Президента України від 3 липня 1998 року N 727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (з наступними змінами) та Закону України "Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" (крім єдиного податку, який сплачується у січні 2011 року за останній звітний (податковий) період 2010 року). При цьому розподіл коштів єдиного податку або фіксованого податку на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або до Пенсійного фонду України Державним казначейством України не здійснюється; Несплата (неперерахування) платником податків - фізичною особою сум єдиного податку в порядку та у строки, визначені актом законодавства, тягне за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків ставок податку, встановлених для фізичних осіб - платників єдиного податку, визначених законодавчим актом". X Проект Кодексу зобов'язував платників податку на додану вартість подавати до органу державної податкової служби податкові декларації по кожному окремому податку та збору, платником якого вони є, в електронній формі. Згідно чинного податкового кодексу для малих підприємств збережено право вибору - подавати податкову декларацію в електронному чи паперовому вигляді. XI Проект Кодексу надавав повноваження з установлення місцевих податків та зборів (у тому числі на території Автономної Республіки Крим) сільським, селищним і міським радам. Водночас за Кодексом установлення місцевих податків і зборів в Автономній Республіці Крим може бути віднесено Верховною Радою України до повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим (стаття 12). У чинному Кодексі не надано Верховній Раді Автономної Республіки Крим права встановлювати зазначені загальнодержавний (загальнодержавний збір за першу реєстрацію транспортного засобу) і місцеві податки і збори XII Проектом Кодексу запроваджувалось обмеження для науковців, літераторів, артистів, художників, освітян, викладачів, лікарів, інженерів, архітекторів у використанні найманої праці. Вони можуть залучати до такої праці лише одну особу (підпункт 14.1.226 пункту 14.1 статті 14). У чинному Кодексі передбачено можливість використання під час здійснення незалежної професійної діяльності найманої праці не більше чотирьох осіб (як це передбачено Кодексом для фізичних осіб - платників єдиного податку). XIII Проектом Кодексу з 1 січня 2013 року запроваджувалась норма, за якою право на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту виникає за фактом виникнення податкового зобов'язання (пункт 17 підрозділу 2 розділу XX). Це фактично покладає на платника податку відповідальність за додержання законодавства контрагентом. У чинному Кодексі ця норма виключена. XIV Проектом Кодексу запроваджувалось ведення обліку та звітності суб'єктами господарювання через запровадження подання ними до податкових органів даних стосовно тимчасових та постійних податкових різниць. Чинним Кодексом перенесено запровадження ведення такого обліку на 2012 рік. XV Проект Кодексу запроваджував нові, в тому числі необґрунтовані, підстави для проведення контролюючими органами перевірок, а саме: невідповідність показників звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій відомостям, зазначеним в обов'язковій звітності; виникнення потреби у перевірці повноти та своєчасності нарахування і сплати податків та зборів, виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, на підставі отриманих від особи відомостей про фінансово-господарські відносини з платником податків, яким не надано пояснень та належно засвідчених копій документів на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби. У чинному Кодексі підстави для перевірок, що нечітко сформульовані, залишають можливість для їх неоднозначного застосування на практиці, із Кодексу виключено. Це зокрема, стосується підпунктів 78.1.6 і 78.1.10 пункту 78.1 статті 78. Підпункт же 80.2.4 пункту 80.2 статті 80 пропонується викласти в такій редакції: "80.2.4. неподання суб'єктом господарювання в установлений законом строк обов'язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками". XVI Проектом Кодексу податковому органу надавалося право звернення до суду з метою зупинення операцій на рахунках платника податку у випадку його відмови допустити посадових осіб органу державної податкової служби до проведення перевірки (підпункт 20.1.15.1 підпункту 20.1.15 пункту 20.1 статті 20, пункт 81.2 статті 81). У чинному Податковому Кодексі підпункт 20.1.15.1 підпункту 20.1.15 пункту 20.1 статті 20 та друге речення пункту 81.2 статті 81, пункт 84.4 статті 84 Закону виключено. XVII У проекті Кодексу було передбачено обов'язок платника податків під час перевірки давати пояснення з питань оподаткування (пункт 81.3 статті 81). У чинному Кодексі ця норма виключена. XVIII У чинному Кодексі відмовилися від інституту податкових роз'яснень. XIX Проект Кодексу зобов'язував великих платників податків надавати органам державної податкової служби в електронному вигляді копії документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів. У чинному Кодексі передбачено, що в електронному вигляді мають подаватися лише ті первинні документи, що ведуться в електронному вигляді. XX Проект Кодексу значною мірою погіршував умови одержання в Україні послуг (робіт) з консалтингу, маркетингу, реклами, що надаються нерезидентами. Зокрема, запроваджувалась повна заборона на включення до витрат платника податку на прибуток витрат, понесених (нарахованих) у зв'язку з придбанням послуг (робіт) з консалтингу, маркетингу, реклами у нерезидента, що не має свого постійного представництва в Україні. Згідно чинного Кодексу витрати, понесені (нараховані) у звітному періоді у зв'язку з придбанням у нерезидента послуг (робіт) з консалтингу, маркетингу, реклами (крім витрат, здійснених (нарахованих) на користь постійних представництв нерезидентів, які підлягають оподаткуванню згідно з пунктом 160.8 статті 160 цього Кодексу) в обсязі, що перевищує 4 відсотки доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (за вирахуванням податку на додану вартість та акцизного податку) за рік, що передує звітному. При цьому до складу витрат не включаються у повному обсязі витрати, понесені (нараховані) у звітному періоді у зв'язку з придбанням у нерезидента послуг (робіт) з консалтингу, маркетингу, реклами у випадку, якщо особа, на користь якої здійснюються відповідні платежі, є нерезидентом, що має офшорний статус з урахуванням положень пункту 161.3 статті 161 цього Кодексу". XXI Проект Кодексу встановлював обмеження щодо включення до витрат платежів на користь нерезидентів у вигляді роялті, зокрема розміром не більше 4 відсотків виручки від реалізації продукції (робіт, послуг). Згідно чинного Кодексу до складу витрат не включаються нарахування роялті у звітному періоді на користь: нерезидента (крім нарахувань на користь постійного представництва нерезидента, яке підлягає оподаткуванню згідно з пунктом 160.8, нарахувань, що здійснюються суб'єктами господарювання у сфері телебачення і радіомовлення відповідно до Закону України "Про телебачення і радіомовлення", та нарахувань за надання права на користування авторським, суміжним правом на кінематографічні фільми іноземного виробництва, музичні та літературні твори) в обсязі, що перевищує 4 відсотки доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (за вирахуванням податку на додану вартість та акцизного податку) за рік, що передує звітному. XXII Відповідно до проекту Кодексу постійні представництва нерезидентів в Україні для цілей цього Кодексу кваліфікувалися як нерезиденти. За таких обставин виникало подвійне оподаткування доходів постійних представництв, оскільки такі доходи оподатковуються на загальних підставах та за ставкою в розмірі 15 відсотків у частині доходу, що виплачується нерезиденту резидентом. У чинному Кодексі це питання виправлено. XXIII Проектом Кодексу було передбачено збільшення на 40 відсотків рентної плати за природний газ, що видобувається в Україні, за умови незмінної ціни на природний газ власного видобутку. У чинному Кодексі ці цифри зменшено. XXIV У чинному Податковому кодексі передбачено наступне: Шкода, завдана неправомірними діями посадових осіб контролюючих органів, підлягає відшкодуванню за рахунок коштів державного бюджету, передбачених таким контролюючим органам; Платник податків має право на відшкодування збитків та немайнової шкоди, завданих органом державної податкової служби внаслідок неправомірного застосування арешту майна такого платника податків, за рахунок коштів державного бюджету, передбачених органам державної податкової служби, згідно із законом. Рішення про таке відшкодування приймається судом. XXV У чинному Кодексі урівняно у праві на одержання податкової знижки всіх платників податку на доходи фізичних осіб, у тому числі й осіб, які через релігійні переконання не прийняли реєстраційний номер XXVI Проектом Кодексу до працівника прирівнювалась фізична особа, в тому числі самозайнята особа, якій нараховується (виплачується, надається) дохід за виконання нею певної роботи/надання послуги згідно з цивільно-правовим договором у разі, коли буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими (абзац другий підпункту 14.1.195 пункту 14.1 статті 14). У чинному Податковому Кодексі ця норма виключена. Інші статті:
Тел: (096)135 0 292 |