Як регулюватиме податковий кодекс загальну систему оподаткування для приватних підприємців.

Розглянемо що ж чекає підприємців з 01.01.2011 р. у зв'язку з прийняттям Податкового Кодексу України, і як тепер юрособам працювати з ним.

Відповідно до п. 1 розд. XIX ПКУ він вступає в силу в цілому з 01.01.2011 р., за винятком розділу III (податок на прибуток підприємств, який вступає в силу з 01 квітня 2011р.), деяких його положень і статей. Ст. 177 податкового кодексу буде регулювати порядок оподаткування підприємців, які обрали загальну систему оподаткування.

Привертає увагу на те, що в ПКУ наведено лише загальний підхід до нарахування податку і більшість норм потребують подальшого роз’яснення.

Як розраховується податок

Відповідно до п. 177.2 ПКУ об'єктом оподаткування у підприємця буде чистий оподатковуваний дохід (далі - ЧОД) - різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такого підприємця.

Згідно п. 177.1 ПКУ, доходи підприємців, отримані протягом календарного року від здійснення господарської діяльності, підлягають оподаткуванню за ставками, визначеними у п. 167.1 ПКУ.

Законодавець привів у п. 167.1 ПКУ дві ставки податку з доходів фізичних осіб (ПДФО): крім 15%, ще й 17% - для тих випадків, якщо загальна сума отриманих платником податку в звітному місяці доходів, зазначених в абз. 1 п. 167.1 ПКУ, перевищує 10-кратний розмір мінімальної зарплати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року. При тому кодекс говорить про 17% суми перевищення з урахуванням ПДФО, сплаченого за ставкою 15%.

Відповідно до п. 177.6 ПКУ, інші доходи - одержувані підприємцем не від здійснення підприємницької діяльності в межах обраних ним видів діяльності, як і раніше, оподатковуються за загальними правилами справляння ПДФО з конкретного джерела доходів. Тобто без урахування «документально підтверджених витрат» за правилами підприємництва. Простіше кажучи, якщо підприємець займається певним видом надання послуг згідно Свідоцтва про держреєстрацію і отримує додаткові доходи по процентах від депозитного рахунку, то останні для цілей розрахунку ЧОД в нього не включається.

Склад доходів і витрат

Із загальним оподатковуваним доходом підприємця більш-менш все зрозуміло - це доходи підприємців, отримані від здійснення певного виду господарської діяльності у вигляді виручки у грошовій та негрошовій формі. Витрати описані складніше.

1) згідно з п. 177.4 ПКУ аналізовані витрати безпосередньо повинні бути пов'язані з отриманням доходів і документально підтверджені. Крім того, це мають бути витрати, які відносяться до витрат виробництва (обігу) відповідно до розділу III "Податок на прибуток підприємств» ПКУ. Проте, розділ III "Податок на прибуток підприємств» ПКУ вступає в силу тільки з 1 квітня 2011р., тому незрозуміло як будуть регулюватися витрати весь перший квартал 2011 року.

Фактично всі вимоги Декрету № 13-92 залишилися, лише замість видатків за Законом про прибуток маємо витрати по ПКУ. Тільки за новими правилами амортизація включається до складу відповідних витрат.

2) узаконена норма, яка говорить, що до витрат підприємця не відноситься вартість придбаного рухомого і нерухомого майна, що підлягає державній реєстрації, причому якщо воно придбано до держреєстрації підприємця та / або не використовується в такій діяльності. Тут, напевно, йде мова про амортизаційні відрахування.

Однак і раніше у підприємців з ними були проблеми, адже, як правило, їх нараховувати було складно. І справа не тільки в тому, коли придбано, але і в тому, що потрібно було вести балансову вартість груп основних засобів. А це передбачало або доскональне знання порядку обліку, або ж наймання кваліфікованого фахівця в цій області.

3) нова норма вводиться для підприємця за товарами (п. 177.10 ПКУ) - потрібно мати підтверджуючі документи щодо їх походження. Тобто мало документального підтвердження витрат, наприклад накладної на товар, потрібні ще якісь документи, щоб усвідомити, звідки ж він «прийшов» і де ж зроблено. На нашу думку, ця норма також стосується підприємців, що перебувають на спрощеній системі оподаткування. Без роз'яснень тільки одна ця норма може поставити хрест на торгівлі підприємців. Думаємо, що досить і того, що таким підприємцям наказано застосовувати РРО відповідно до Закону про РРО.

4) кілька норм, що діяли до прийняття ПКУ, залишилися в силі. Це і те, що підприємці, зареєстровані як платники ПДВ, не відносять до витрат і доходів суми ПДВ, що входить в ціну придбаних або проданих товарів, робіт, послуг (п. 177.3 НКП). І те, що не зникло право наймати працівників і, відповідно, відносити витрати з оплати їх праці до витрат для цілей оподаткування. А ще, згідно з п. 177.7 ПКУ, підприємець є податковим агентом не тільки працівника, який перебуває з ним у трудових або цивільно-правових відносинах, але і будь-якої іншої фізособи щодо будь-яких оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) на користь такої особи.

5) при переході до ПКУ від Декрету № 13-92 випарувалася прогресивна норма Інструкції № 12, відповідно до якої, якщо витрати підприємця не можуть бути підтверджені документально, вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків податку за нормами у % до доходу згідно знову-таки Інструкції № 12 (додаток № 6).

Наприклад, якщо підприємець надавав послуги вантажним автотранспортом на 200000 грн. на рік, то витрати становили 55% або 110000 грн. (200000 х 55 / 100).Відповідно, ЧОД був би 90000 грн. (200000 - 110000), а податок - 13500 грн. (90000 х 15 / 100). Тепер же, якщо законодавці чи податківці щось не придумають (а ми переконані, що якщо ПКУ не передбачена певна норма, то вводити її підзаконним актом протизаконно), 110000 грн. витрат потрібно підтверджувати обов'язково, тобто мати на цю суму всі первинні документи (накладні, чеки і т. д. і т. п.).

Отже, напрошується висновок: значно ускладнено життя підприємців через посилення порядку ведення витрат (аналог валових витрат). Крім того, доходи і витрати, як і раніше, відображаються ще й у Книзі обліку доходів і витрат. Але і це ще не всі «подарунки» до Нового року.

Податок слід платити авансом

Дійсно, підприємці платили податок авансом і раніше. І за нормами законодавства навіть тоді, коли не планували отримувати оподатковуваний дохід.

Але зараз згідно пп. 177.5.1 ПКУ авансові платежі з ПДФО розраховуються підприємцем самостійно, але не менше 100% річної суми податку з оподатковуваного доходу за минулий рік (у співставних умовах).

Що таке «порівнянні умови» і що робити тим, хто сплатив, наприклад, 100000 грн. податку за минулий рік, а в поточному році не планують працювати? Зовсім незрозуміло! По суті, виходить, що такі підприємці повинні кредитувати бюджет на цілий рік (а то й більше), причому абсолютно безкоштовно.

Сплачується ж нарахований податок до бюджету, як і раніше, по 25% щокварталу 4 рази: до 15-го числа березня, травня, серпня та листопада. До речі, авансові платежі потрібно показувати (у т. ч. іноземцям або особам без громадянства, які зареєстровані підприємцями у нас) у податковій декларації, яка подається за результатами календарного року (протягом 40 календарних днів після закінчення року), а не як раніше, поквартально.

Остаточний же розрахунок податку за рік здійснюється підприємцем з урахуванням сплачених вже авансів і суми плати за торговий патент. Причому такий розрахунок неможливий без документального підтвердження сплати зазначених платежів. За фактом переплати немає нічого нового: надлишок сплачених сум підлягає зарахуванню в рахунок майбутніх платежів або поверненню підприємцю.

Тим, хто йде з єдиного або фіксованого податку

Якщо не подати, наприклад, до 15-го грудня 2010 відповідну заяву про застосування єдиного податку в 2011 р., то підприємець автоматично переходить на загальну систему оподаткування.

Так ось, пп. 177.5.2 ПКУ зобов'язує і «єдинників», і тих, хто платив раніше фіксований податок (а також тих підприємців, які зареєстровані протягом року, наприклад 2011-го), подавати податкову декларацію за результатами звітного кварталу, в якому здійснено перехід на ЗСО (або в якому розпочато діяльність на загальній системі оподаткування).

Підприємці, зареєстровані перший раз, у декларації повинні вказати також своє майнове становище і доходи на дату держреєстрації.

І тут же зазначено, що платники податків розраховують і сплачують авансові платежі у терміни, визначені пп.177.5.1 ПКУ, які наступають у звітному податковому році. Мабуть, законодавці мають на увазі саме знову зареєстрованих на ЗСО, а також «єдинників» з підприємцями на фіксованому податку.

ПДВ

Як відомо, підприємці на ЗСО повинні реєструватися платниками ПДВ при досягненні протягом 12 календарних місяців 300 000-ї межі від здійснення операцій з поставки товарів (послуг). Ця норма Закону про ПДВ щодо визначення такої межі знайшла своє відображення і в п. 181.1 ПКУ. І вона буде актуальна в наступному році для тих підприємців, які перейшли на загальну систему оподаткування зі спрощеної системи і не були зареєстровані платниками ПДВ.

Здається, законодавці хотіли сказати про те, що якщо немає 300 000-ї межі на спрощеній системі, то при переході на ЗСО реєструватися платником ПДВ підприємцю не потрібно. І навпаки, якщо таку межу перевищено (наприклад, 499 000 грн. за рік на єдиному податку), то реєструватися потрібно обов'язково.

Як працювати юро собі

Якщо дохід перераховується юрособою за операціями, які здійснюються підприємцем у межах обраних ним видів діяльності, то ПДФО не утримується з таких виплат (п. 177.8 ПКУ), але за умови, що підприємець надасть юрособі копію свідоцтва про держреєстрацію, що зробити зовсім неважко.

Якщо ж податківцями буде встановлено, що підприємцем виконуються умови не цивільно-правового договору, який укладено, а фактично трудового, то юрособу цілком можуть звинуватити в неутриманні ПДФО. Адже згідно з п. 177.8 ПКУ вищевказане правило щодо неутримання податку з виплат не застосовується, якщо встановлено факт невідповідності.

Також відзначимо, що правило пп. 139.1.12 ПКУ, чинне з 01.04.2010 р., щодо невключення у свої витрати юрособою тих витрат, які пов'язані з придбанням «чогось» у підприємця, стосуються лише роботи з «єдиноподатниками» (за винятком тих, які здійснюють діяльність у сфері інформатизації). Відповідно, юрособу при роботі з підприємцями на загальній системі оподаткування буде мати витрати, що зменшують доходи для цілей оподаткування податком на прибуток.

Альтернативою для загальної системи оподаткування є єдиний податок. Питання в іншому: «Чи надовго?». А що потім, після спрощення єдиного і вже з 01.01.2011 р. неподільного (адже 200 грн. тільки до бюджету, а єдиний соціальний внесок окремо): або «йти в тінь», або шукати роботу.

Інші статті:

• Податковий кодекс і Єдиний податок - результат. Або чи подавати заяву на сплату єдиного податку в 2011 році?

• Податковий кодекс набрав чинності.